Як стати міжнародним логістом у Варшаві: інтерв’ю з Іриною Лапутіною

Ірина Лапутіна –  родом із Херсона. Дівчина закінчила Академію Леона Козьмінського та за три роки змогла побудувати у Варшаві кар’єру у сфері логістики.

-Чому ти вибрала Польщу для навчання?

Для мене це було спонтанним рішенням. Одного разу до мене прийшла мама і сказала, що вона побачила фірму UniverPL, що організовує екскурсії в різні університети Польщі. Тоді це був Люблін, Краків і Варшава. На той момент я ніяк не асоціювала себе з Польщею і хотіла вчитись у Києво-Могилянській академії. Однак, вирішила спробувати.

Ми з компанією UniverPL поїхали до Польщі. Це був 2013-ий рік, за рік до мого вступу. Після повернення додому ми всі були у захваті. Мені запропонували піти на курси з вивчення польської мови. Тоді я довго не змогла на них висидіти, адже польська мені чомусь не сподобалась.

А через трохи мама побачила місячні курси з вивчення польської у Варшаві і запропонувала мені спробувати. Ми там місяць вчились, все було прекрасно. Додому я повернулась із захватом і вирішила таки знову піти на курси польської. Ми знайшли викладача, з яким я займалась чотири рази на тиждень, а то і п’ять. Я дуже добре підтягнула польську мову і потім ще раз поїхала на місяць на курси у Варшаву, щоб закріпити знання.

А після цього вже почався університет.

-У тебе була можливість під час курсів потрапити в університет?

Так, була можливість, нам пропонували поїхати, але я вже там була і нічого б нового не дізналась.

-Як ти вибирала напрямок та спеціальність?

В Академії Леона Козьмінського я вибрала той самий напрямок, на який хотіла вступати в Україні. Це – менеджмент. А коли вже пізніше вибирала спеціальність, то я зупинилась на управлінні підприємством. Це така комплексна спеціальність.

– Розкажи, будь ласка, як у тебе почалось навчання? Які найбільші труднощі ти мала на першому курсі?

Я їх зустріла ще першого дня і з перших занять, що у мене були. Це був предмет фінанси і у нас був викладач з дуже нечіткою польською мовою. Він говорив настільки швидко, що ми ледь встигали слухати, що він каже, але не могли розуміти, розбиратись і записувати. Я польською записувала все, що говорив викладач. Тут вже не було важливо, розуміла я це чи ні, потім вже розбиралась.

Було таке, що нам давали завдання, ми його читали і взагалі не розуміли, що там має бути. Адже це була не розмовна мова, а більш спеціалізована. Для прикладу – фінанси. Тобто, якщо просто з кимось поговорити: “привіт, як справи?”, то це одне. А фінанси – це вже зовсім інша історія.

Я намагалась багато спілкуватись з поляками. Хоча, на нашому курсі було трохи важко, адже ми довго намагались усі подружитись. Проте, через місяців два-три ми змогла дружно спілкуватись. І після цього і польською стало легше говорити, адже кожного разу ми спілкувались з поляками і просили, щоб вони нас поправляли, якщо у цьому була необхідність. Адже так швидше вчити мову.

-Як здавала першу сесію?

“Хвости” були, не без цього. Мені здається, що “хвостів” не може бути лише в Академії Фінансів та Бізнесу Вістула, адже там вчаться мої знайомі і розповідають, що їм здавати сесію легко.

А в Академії Козьмінського не все так просто. Але нічого страшного, бо труднощі ж загартовують. Були деякі “хвости”, один екзамен довелось здавати три рази.

Перший раз – це звичайна здача, другий – безкоштовна перездача, третій – “варунок”, коли цей предмет здаєш через рік. Але я ніколи на повторення року не потрапляла, все нормально. Мій “варунок” коштував мені 420 злотих.

-Коли ти відчула, що вже адаптувалась?

Це прийшло не так швидко, як хотілося б. У всіх процес адаптації проходить по-різному. Перші пів року були важкими. Навіть, можу сказати, що весь перший рік був “напряжним”. Це все відбувається через незнання мови, страх не здати екзамен і так далі. Було складно, стресово, але справилась. Через рік я почала вже нормального говорити. Я не приїхала до Польщі з низьким рівнем мови і у мене була хороша граматика. Не вистачало лише словникового запасу. Але в університеті вчиш багато нових слів, адже потрібно говорити з викладачами, здавати екзамени і так далі. Коли я читала книгу і не знала якогось слова, то писала над ним переклад. Це також пройшло і все нормально.

-Під час навчання ти проживала у гуртожитку чи у квартирі?

Десь перших пів року я прожила у гуртожитку, а потім переїхала на квартиру. Я не рекомендую жити у гуртожитку більше, чим перших пів року. Цього часу достатньо для того, щоб познайомитись зі всіма і об’єднатись. А потім, то краще переїжджати у квартиру. Бажано жити з поляками, тому що так швидше можна вивчити польську мову.

-Де та за скільки знімаєш квартиру?

Наразі я знімаю кімнату у центрі. Мені дуже пощастило, бо плачу я за неї 800 злотих. А зараз кімнати коштують приблизно 1000-1200 злотих, плюс ще комунальні. Можна знайти і за 800-900, але вже у віддалених районах. Я дуже хотіла жити саме у центрі, адже пари починались рано і треба було встигати на них доїжджати.

-Чому ти відразу пішла вчитись на магістратуру?

Я пішла відразу на магістратуру,  бо знала, якщо зроблю рік перерви, то потім вже не повернусь до навчання. Мені сильно подобається свобода. Тому я вирішила за раз закінчити все навчання, бути вільною і працювати.

Я почала працювати з третього курсу, домовлялась з викладачами, щоб можна було здавати екзамени і всі необхідні роботи. Тому що я тоді вже нормально працювала в офісі, це не була віддалена робота. 

Я шукала роботу сама на платформі OLX. З однієї компанії мені передзвонили і покликали на співбесіду, бо я залишила їм резюме. Перша співбесіда була телефоном, а інша вже в офісі. Перша моя робота – помічник рекрутера, який влаштовував працівників з України на різні посади.

-Який напрямок ти вибрала, навчаючись на магістратурі?

Я вивчала управління логістикою. Вчилась заочно.

-Якою була твоя перша заробітна плата?

Перша моя заробітна плата – 1500 злотих. Але завжди радісно від того, що ти починаєш заробляти самостійно. Я працювала з 9:00 до 16:00. Тобто, повний робочий день. Пропрацювала десь 3-4 місяці, тому що мені не дуже подобалась обстановка, я працювала з українцями, не з поляками. І відношення людей в офісі мені не дуже подобалось. Я вирішила відійти від цього всього і шукати щось інше.

-Окрім зарплати у тебе були якісь бонуси?

Ні, я була студенткою і всі ці витрати були на університеті: страховка і все інше. Спочатку роботодавцям дуже вигідно брати на роботу саме студентів, адже вони менше платять податків, не оплачують обов’язкову страховку. За це все спочатку платить університет.

-Чи правда, що роботодавці не платять податки за працівників, яким не виповнилось 26 років?

Так і є. Навіть, якщо це не студент, то податки всеодно не платиш.

-Якою була наступна робота?

Наступну роботу я отримала дуже спонтанно. Адже коли я пішла з попередньої роботи, мені якось надіслали email з однієї польської фірми. Я на нього не звернула уваги. А потім вирішила їм відповісти.  Мені сказали, що вакансія ще актуальна і запросили на співбесіду. У тій фірмі я протрималась півтора роки. Моя посада була оператор внесення даних. Це були різні фінансові звіти, які треба було вносити у систему. Ця фірма займалась перевіркою інших фірм для того, щоб дати їм кредити. 

Я отримувала десь дві з чимось тисячі злотих. Зарплата залежала від того, скільки ти працюєш. Робота ця була нелегкою.

-Де ти зараз працюєш?

Після захисту диплому я також пішла з однієї роботи, бо зрозуміла, що не варто там працювати. Вирішила шукати роботу за своїм напрямком. Хотіла працювати у логістиці. На OLX знайшла оголошення про те, що одна логістична фірма набирає працівників без досвіду роботи та всьому навчає. Мене запросили на співбесіду, потім на навчання, що тривало три тижні. А вже згодом я приступила до роботи. Ми шукали клієнтів, перевізників, організовували різний транспорт. Мені робота сподобалась, я зрозуміла, що не дарма вибрала логістику. Було б добре, якби я цю роботу знайшла до того, як вступила на логістику. Тоді б я змогла відразу більше зрозуміти, як все відбувається. Це – єдине, про що я шкодую.

-Які умови на цій роботі тобі запропонували?

Тут у мене була ставка + проценти. Перших три місяці ми проходили випробувальний термін. Десь через півтора місяці мені почало все вдаватись. Також у мене був соцпакет, оплачувана відпустка.

Максимально, що мені вдалось заробити тут – це десь 5 з чимось тисяч злотих. Але для цього треба було постаратись.

-Зараз ти маєш нову роботу?

Скоро я почну працювати на новій роботі. У цій фірмі настільки повний соцпакет, що я вже нарешті повністю задоволена. Хороші умови праці, все легально, все правильно, оформлена страховка, можна відвідувати тренажерний зал. 

Я працюватиму міжнародним експедитором, також контактуватиму з клієнтами, складатиму з ними договір, шукатиму нових клієнтів, тощо.

Тут я зароблятиму три тисячі + проценти. Все залежить від результатів роботи. Дуже хочу більше заробляти, бо для Варшави три тисячі – мало.

Я свою кар’єру зробила з кінця третього курсу до цього часу. Тобто, за три роки.

-Можеш назвати лайфхаки для студентів Академії Козьмінського?

Для початку треба вивчити усіх викладачів, знайти до них підхід, адже вони всі різні. Потім – вчитись, вчитись і ще раз вчитись. Збільшувати словниковий запас, адже потім буде набагато легше. Не треба просто пропускати пари і відноситись до навчання відповідально.