Перший раз на перший курс: як вчиться першокурсникам у Польщі

Навчання в університеті – це завжди перший крок до самостійного життя для багатьох студентів. Стільки всього стається вперше, що саме цей період у житті запам’ятовується назавжди.

Під час навчання в університеті студенти зазнають перших невдач та перемог, вчаться самостійно справлятись із проблемами, ладнати із навколишнім світом та заробляти гроші.

Трохи складнішим є цей період для тих, хто поїхав вчитись за кордон: інша країна, звичаї, мова та менталітет  ускладнюють “левел” для початківців.

Ми поспілкувались із студентами-першокурсниками, які вже місяць вчаться у Польщі, аби дізнатись, яке воно – закордонне студентське життя.

Олександр Тищенко вивчає кібербезпеку у Вроцлавській Політехніці.

Я вибрав для навчання саме Польщу тому що це великі перспективи. Адже коли закінчуєш польський університет, то отримаєш європейський диплом. А це дає більше привілеїв.

Вступна кампанія пройшла нескладно. Хоча, я спочатку вступив до Люблінської Політехніки, але згодом вирішив перевестись до Вроцлавської. Навчаюсь безкоштовно, адже маю карту поляка.

Спеціальність не вибирав довго, адже мені з дитинства подобаються комп’ютери та електроніка загалом. Тому і вибрав кібербезпеку.

Думаю, що після закінчення навчання працюватиме у банку або розробляти системи безпеки для супермаркетів.

Навчання є дуже важким, адже вивчаємо вищу математику, програмування. Тому треба старанно слухати усі лекції та добре вчитись.

Мені найважче вдається лінійна алгебра та програмування. Адже раніше я таким ніколи не займався. Все вчив сам.

З польською мовою у мене проблем немає, бо я вивчав її більше двох років. Тому добре розумію викладачів під час лекцій. Хоча, вчитись на іншій мові набагато складніше.

Навчання у нас від самого початку було дистанційним. Мені дуже сподобалось, що викладачі добре виконують свою роботу і насправді нас вчать. Їм важливо, щоб студенти все розуміли та перепитували за необхідності.

Практичних робіт зараз немає через карантин. Лекції відбуваються і в Zoom і в Teams. Мені дистанційне навчання подобається, адже є більше часу, щоб вчитись самому. Не треба нікуди їхати та поспішати.

Також вже познайомився з деякими своїми одногрупниками, навіть ходили разом гуляти.

Польща мені дуже подобається і тут привітливі люди.

У вже звик до нового суспільства. Але дуже сумую за своїми рідними та дівчиною. А так, то все добре. Я не живу у гуртожитку, а орендую квартиру із хлопцями з університету.

Для того, щоб швидше соціалізуватись у Польщі, раджу іншим першокурсникам розуміти, що люди скрізь однакові. Вони просто розмовляють іншою мовою.

Не варто сумувати і завжди треба старатись вчитись. Якщо чогось не розумієш, можна перепитати у викладача. Їм навіть можна писати на електронну пошту. Треба розуміти, якщо запустиш якусь тему, то потім буде складніше наздогнати.

Марія Подолинна вивчає біотехнологію у Ягеллонському Університеті. 

Я вибрала Польщу тому, що вона не дуже далеко від України. І тут не так дорого вчитись, як в інших закордонних університетах. Також тут є багато цікавих програм для розвитку. Для прикладу  Erasmus.

Спеціальність вибирала, відштовхуючись від предметів, що мені подобались. А також орієнтувалась на те, чим хотіла займатись далі.

Вступна кампанія у мене пройшла весело, бо з першого разу я не поступила. Не була готова до великої кількості запитань. Мені важко було говорити про біологію польською мовою. Однак, з другого разу у мене все вийшло.

Спочатку ми мали гібридне навчання, а зараз нас перевели на дистанційне. Однак, маємо лабораторні в університеті, ходимо туди на хімію та генетику. Приходимо у спеціальне місце, робимо спеціальні розчини, аналізуємо їх.

Звісно, дотримуємось карантинних норм: носимо маски, дезінфікуємо руки та дотримуємось дистанції всередині приміщення.

Найважче мені дається органічна хімія, тому що дуже багато чого треба вчити і викладач строгий.

Я б не сказала, що ми повністю адаптовані, тому що через карантин ми не можемо нормально зустрітись з одногрупниками, познайомитись ближче. Але за домом не сумую, бо з мого першого дня у Польщі мала вже навчання. Не маю часу сумувати.

Іншим студентам першокурсникам можу порадити проявляти більше ініціативи у плані навчання з поляками. А також не розслаблятись з навчанням.

Діана Полііт вивчає дизайн інтер’єру у Польсько-Японській Академії Комп’ютерних Технологій.

Я давно мріяла вчитись у Польщі і батьки дали мені таку можливість.

Я ходила у школу мистецтв 7 років і тому вибирала спеціальність, відштовхуючись від цього. Дизайн інтер’єру — це те, що мені найбільше підходить і чим би я займалась усе своє життя.

На навчання я приїхала десь у жовтні. Перших два тижні ми мали стаціонарне навчання в університеті, а потім нас перевели на дистанційне. Вчимось за допомогою платформ Teams або Zoom.

В перший місяць навчання було важко звикнути до польської мови, особливо, коли нею говорять мовні носії. Тому спочатку був невеликий мовний бар’єр, а потім все владналось. Також були труднощі з деякими предметами, що мені важче давались. Але зараз вже все набагато краще та легше.

Також мені важко давалось креслення, адже раніше я його ніколи не вивчала. І зараз це для мене — найважчий предмет.

У моїй групі немає українців, лише я. З одногрупниками спілкуюсь нормально, проблем немає. Але друзів поки що не знайшла, лише знайомих. Ми спілкуємось лише за допомогою месенджерів, в живу ще не бачились через пандемію.

Багатьом моїм знайомим було важко адаптуватись до нових реалій та суспільства, але я маю досить гнучкий характер, тому у мене з цим проблем не було. Я швидко зорієнтувалась, що треба робити та в’їхала у свою колію.

Я живу у гуртожитку «Сарна», він дуже комфортний, я живу із хорошими сусідами, тому почуваюсь тут, як вдома. Що стосується карантинних обмежень, то все є: маски, антисептики і таке інше. Також не можна приводити гостей. Але нам можна виходити на вулицю.

Для того, щоб адаптуватись в іноземній країні, потрібно багато вчити польську мову, тому що часом люди тебе просто не розуміють. Тому треба постаратись хоч на половину стати носієм польської мови.

Також варто багато вчитись, старатись та обов’язково не зациклюватись на собі. А також більше спілкуватись. Адже це допоможе тобі реалізувати себе та почати діяти.

Для того, щоб здійснити свою мрію, треба дуже старатись та кожного дня щось робити для цього. Я мрію стати дизайнером та створити свою компанію.

Дарина Дмитришена вивчає менеджмент у Академії Леона Козьмінського.

Я вибрала Польщу, тому що це європейський диплом, адже Польща одна з найближчих до України країн ЄС. Також польська мова дуже схожа до української, що дуже полегшує навчання.

Цього року вступна кампанія була дуже важка та нервова, а все через те, що дуже довго чекали атестатів.

Вибирають спеціальність, керувалась тим, що мені більше подобається, а також рисами свого характеру. Я розуміла, що для мене управління дуже близьке і саме у цьому напрямку я зможу себе реалізувати. Мені ця професія дуже цікава.

Польща — дійсно європейська країна, я навчаюсь у Варшаві і дуже захоплююсь тим, як люди відносяться до навколишнього середовища та до оточуючих.

Я приїхала на навчання і спочатку у нас було гібридне навчання: теорію ми вивчали онлайн,  а на практичні ходили до університету. 

А потім нас перевели на дистанційне. Ми вчимось за допомогою програми Teams. Спочатку ніхто не розумів, як це все має відбуватись, але викладачі швидко усе пояснили. Зараз ніяких проблем із дистанційним немає, я до нього звикла. Також, завжди можуть допомогти викладачі або одногрупники.

Практичні роботи, а це — проекти, ми також робимо дистанційно, створюємо з одногрупниками «бесіди», обговорюємо, хто що виконує, а потім з’єднуємо.

З польською мовою були проблеми лише на початках через мовний бар’єр. Я розуміла викладачів, але перший період дуже боялась говорити, тому що мені здавалась усі будуть «косо» на мене дивитись. Але згодом я зрозуміла, що це неважливо, якщо твоя думка справді корисна і цікава. Викладачі та одногрупники розуміють, що ти — іноземець і тобі в два рази важче вчитись, тому допомагають.

Іноді важким є те, що у мене одне світосприйняття, а у одногрупників — інше. І треба завжди знайти спільну думку, хоча, суперечок у нас немає. Просто іноді важко зрозуміти їхні ідеї.

Я живу у гуртожитку «Єлонек», і дуже рада, що перший період навчання проживаю саме тут. Тут можна знайти дуже багато знайомств. Ми ділимось емоціями та допомагаємо один одному з навчанням. Приємно, що тут є ще українці і я не почуваюсь відгородженою від світу.

Іншим студентам можу порадити відразу у Фейсбуці шукати бесіди із своїми одногрупниками, щоб познайомитись. Адже відбуваються багато інтеграційних зустрічей після яких реально стає набагато легше і ти вже знаходишся у компанії поляків.

А ще не треба боятись говорити із викладачами. І я зараз розумію, що це була моя велика помилка.

Абрам Аліція Люба вивчає маркетинг у Краківському Економічному Університеті.

Я вибрала вчитись саме у Польщі, адже маю тут родичів, а також багато моїх знайомих переїхали саме сюди. Також я тут народилась і маю польське громадянство, тому мала змогу вступити на бюджет. Тому я ризикнула і поки що задоволена.

Вступна кампанія пройшла добре, я звернулась до компанії UniverPL і вона мені допомогла зі вступом.

Спочатку я хотіла вчитись на архітектора, але потім зрозуміла, що це не моє. в 9-му класі здавала тест на профорієнтацію і там мені сказали, що або ЗМІ або маркетинг. Я вибрала останнє.

Під час навчання в університеті я була всього двічі, потім нас перевели на дистанційне навчання.  Мені подобається, що тут до українців не відносяться упереджено.

Щодо дистанційного навчання, то не можу зараз відповісти, подобається воно мені чи ні. Адже бувають проблеми з інтернетом і все таке.

Ми вчимось за допомогою онлайн платформи. Загалом нам показують якісь презентації, часто працюємо парно або в невеликих групах. Так ми можемо більше контактувати один з одним. Під час деяких предметів навіть дивимось фільми або відео. Також отримуємо різні завдання та готуємо презентації. Деякі викладачі просто читають лекції, без інтерактиву.

Мені найважче дається наука про підприємництво та організація та управління, мікроекономіка. Це ті предмети,  що стосуються моєї спеціалізації.

У нас були практичні заняття з мікроекономіки та організації управління, але зараз через карантин усе перенесли онлайн.

Так як я достатньо самостійна людина, то мені було не важко попрати щось чи приготувати собі їсти. Тобто, з тим, що почала жити без батьків, то з цим проблем немає. 

Було таке, що не мала до кого звернутись, щоб кудись поїхати або щось дізнатись. Тут треба все самій. Також ще одна перепона — це мовний бар’єр, він є і досі. Буває, що викладач щось запитує, ти знаєш, хочеш відповісти, але через мовний бар’єр не можеш нормально висловити думку.

З рідними постійно спілкуюсь, тому такого, щоб сиділа, плакала і хотіла додому, не було. Я знаю, для чого сюди приїхала. Все залежить від того, як людина підготує себе. Я, для прикладу, минулого року на місяць їздила до Варшави з компанією UniverPL. Для мене це було хорошим досвідом.

Іншим студентам пораджу виходити із зони комфорту. 

Для того, щоб дізнатись більше інформації, заповніть, будь ласка, анкету абітурієнта.