Шиття, майстерні та зйомка фільмів: як вчаться під час карантину студенти творчих напрямків

Карантин вніс свої корективи у життя всього світу. Людям доводиться пристосовуватись, аби звикнути до нового темпу та реалій. 

Якщо на початку пандемії студенти зовсім не розуміли, як звикнути до дистанційного навчання, то за декілька місяців ситуація змінилась. 

Завдяки онлайн платформам викладачі можуть проводити лекції онлайн, давати домашнє завдання та виставляти оцінки. Дистанційно відбуваються навіть заняття з фізкультури, складання сесії та захист дипломних робіт.

Багатьом студентам взагалі не потрібно ходити до університету, адже всі їхні лекції можна слухати з дому. Однак, є й такі, які мають багато практичних та лабораторних занять, що вимагають присутності у вузі.

Ми поспілкувались із студентами творчих напрямків про те, як відбувається їхнє навчання у той час, коли Польщу віднесли до “червоної” зони.

Маргарита Четвериченко — студентка School of Form, вивчає дизайн. Родом дівчина із Миколаївської області.

До Польщі  я приїхала 10-го жовтня. Навчання у мене мало початись аж 19-го жовтня, то я весь цей тиждень вирішувала свої справи, шукала необхідні матеріали із списку того, що треба для навчального процесу.

Однак, це все не знадобилось, адже ми перейшли на дистанційне навчання.

За тиждень до початку навчання ми отримали розклад, і нам треба було ходити на всі пари до університету. Однак, ми відвідали лише декілька пар і їх усі відмінили, а нас перевели на дистанційне.

Ми вже маємо весь розклад на зимовий семестр, там усе навчання — онлайн. Нам скидають посилання на трансляцію, де викладачі проводять лекції.

Загалом, у нас перший рік є ознайомчим. А вже на другий вибираємо напрямок, який нам подобається. Це все має відбуватись в університеті, в майстернях, де знаходяться матеріали. Для прикладу, є керамічна майстерня або зі швейними машинками. Можливо, вони перенесуть це все на другий семестр. Сподіваюсь, що він буде більш практичного спрямування. Єдине, що ми зараз робимо — це малюємо на ноутбуці.

Зараз практики майже немає, хіба рисунок і знімаємо фільми. Але все це дистанційно. Ось графіка на тканині мала бути в університеті згідно з розкладом. 

Зараз задають багато домашнього завдання. Часто маємо пари з 08:00 до 20:00. А перерви тільки 15 хвилин. То домашні завдання робити важко. Оцінок поки немає і самостійних робіт ще не було.

Загалом, усі студенти — поляки. На потоці, де 90 студентів, є лише троє українців. 

Особисто мені дистанційне навчання не дуже подобається. Коли я їхала до Польщі,  хотіла ходити на пари. Адже більшість мого навчання — це практичні заняття, де мало усних предметів. Єдиний плюс такого навчання — можна довше поспати і не потрібно бігти на навчання з самого ранку.

Декан казав, що під час другого семестру вже ходитимемо до університету.

Я живу у гуртожитку Єлонек. Там треба скрізь ходити в масках, користуватись антисептиками, навіть ключі ним обробляти. На вулицю нас випускають, але до 23:00 треба повернутись.

Анна Перцова — першокурсниця, вивчає New Media Arts у Польсько-Японській Академії Комп’ютерних Технологій.

Я та моя сусідка приїхали до Польщі вже більше місяця тому.

Спочатку ми мали гібридне навчання: деякі лекції були дистанційними, а на деякі треба було ходити до університету. А потім Польща потрапила у «червону» зону і ми повністю перейшли на дистанційне.

Зараз усі пари маємо у Teams, а виконане домашнє завдання заливаємо на Google диск. Кожен студент має свою папку, а викладачі потім перевіряють і ставлять оцінки.

Моя сусідка має одну пару, що називається «скульптура», то під час неї треба прийти до університету, щоб забрати макет. А у мене таких лекцій немає, я можу повністю вчитись дистанційно.

Домашнє завдання викладачі задають. Мені найважче дається предмет «семіотика», де потрібно робити проекти різні. А ще там важко догодити викладачу, то сидимо, малюємо.

Плюс дистанційного навчання в тому, що не потрібно рано вставати і їхати в університет. Але я хочу ходити до вузу і все це вчити там. Якщо я вдома щось не зрозумію, то якогось важче, бо в університеті хтось завжди підкаже та пояснить.

Я живу у гуртожитку «Рогаш». «Червона» зона не дуже змінила правила у ньому, адже тут відразу все було дуже суворо: маски, антисептики і все таке.

Діана Полііт вивчає дизайн інтер’єру у Польсько-Японській Академії Комп’ютерних Технологій. Родом дівчина із міста Новоукраїнка.

Я давно мріяла вчитись у Польщі і батьки дали мені таку можливість.

Я ходила у школу мистецтв 7 років і тому вибирала спеціальність, відштовхуючись від цього. Дизайн інтер’єру — це те, що мені найбільше підходить і чим би я займалась усе своє життя.

На навчання я приїхала десь у жовтні. Перших два тижні ми мали стаціонарне навчання в університеті, а потім нас перевели на дистанційне. Вчимось за допомогою платформ Teams або Zoom.

Домашніх завдань маємо досить багато. В мене немає такого, щоб предмети повторювались. Кожного дня маємо якийсь новий та отримуємо завдання. І я знаю, що за мене це ніхто не зробить, того доводиться багато вчитись, якщо хочеш чогось досягти. Деякі завдання доводиться перероблювати 3-4 рази, щоб зрозуміти, що хотів викладач.

У нас дуже лояльні викладачі, тому проблем із розумінням польської мови у мене не було. З одногрупниками також спілкуюсь нормально, правда, за допомогою месенджерів. Але через пандемію ми ще не зустрічались.

Мені найважче даються пари, пов’язані з кресленням. Адже я раніше його ніколи не вивчала.

Мені було дуже комфортно ходити до університету, відвідувати лекції. Адже навчальний матеріал набагато важче зрозуміти через екран.

Нам не казали, скільки триватиме дистанційне навчання. Але, швидше за все, до зимових канікул точно.

Я живу у гуртожитку «Сарна», він дуже комфортний, я живу із хорошими сусідами, тому почуваюсь тут, як вдома. Що стосується карантинних обмежень, то все є: маски, антисептики і таке інше. Також не можна приводити гостей. Але нам можна виходити на вулицю.

Для того, щоб дізнатись більше інформації, заповніть, будь ласка, анкету абітурієнта.