Поза навчанням: цікаві хобі студентів

Іноді студентське життя буває одноманітним та заклопотаним: щоденні лекції, багато нового матеріалу та домашнє завдання забирають багато сил. Часом навчальні тижні стають схожими між собою.

Для того, щоб урізноманітнити своє життя та не потонути у буденності, студенти шукають собі різноманітні хобі та захоплення.

Максим Утріско навчається у Міжнародному Університеті Логістики та Транспорту, що у Вроцлаві. У вільний від навчання час хлопець займається туризмом та баскетболом.

Ще у школі я почав займатись туризмом. Спочатку брав участь у районних та обласних змаганнях. Я дуже любив гори. Перший мій похід тривав 10 днів і ми пройшли десь 180 кілометрів українськими Карпатами.

Потім другий мій похід був Чорногірським хребтом, піднялись на найвищі вершини України. Ми були на Петросі, Говерлі, Попі Івані і на Бребенескулі.

Я живу у Чернівцях, тому мені до Карпат дуже близько. Тому як тільки ставало тепло влітку, відразу ходив у гори, бо дуже їх люблю.

Коли ти в горах, то відволікаєшся від цивілізації, від метушні і просто насолоджуєшся краєвидами.

У Польщі я вже був на горі Суботка. Це за 40 кілометрів від мого дому. Коли піднімаєшся на цю гору, то відкриваються дуже гарні краєвиди. Там навіть є оглядовий майданчик. Десь півтори години на неї підніматись.

Що стосується Польщі, то я зараз вивчаю, які тут є ще гори. Кажуть, що за 300 кілометрів від Вроцлава є гори, то планую туди літом піти у похід.

Ще я захоплююсь баскетболом, у школі ходив у баскетбольну секцію. Але займаюсь ним не професійно, а як хобі.

У Польщі теж граю, але вже не у секції, а збираємось із хлопцями на майданчику. Вже знайшов собі баскетбольних друзів. Також мої одногрупники з нами часто грають. Збираємось, як тільки на вулиці гарна погода, адже у Вроцлаві вона дуже часто змінюється.

В університеті ще ні разу не грав, адже ми вчимось дистанційно. Я там майже і не був. Тільки забирав легітимацію і все.

Баскетбол допомагає мені відволікатись метушні. Адже коли ти граєш, то про все забуваєш, розвіюєшся трошки. Адже складно жити, коли тільки вчишся і працюєш. А так — пограєш, провітриш голову, то і думки стають легші.

Єлизавета Іванченко навчається в Університеті Бізнесу. Дівчина займається фотографією та танцює у стилі k-pop.

Фотографією я займаюсь десь півроку. Спочатку сама вчилась, дивилась відео в інтернеті, а потім ще пройшла курс навчання. Я найбільше люблю фотографувати абстракцію. 

Зараз намагаюсь заробляти завдяки своєму захопленню. Викладаю свої роботи на різні сайти-стоки, а люди їх купують. Потім їх використовують для різних рекламних банерів.

Мені вдалось продати декілька своїх робіт. Поки що суми маленькі, але все ж. Найбільший заробіток — це 10 доларів. Я знаю, що це не буде головним моїм заробітком. Але, як для хобі — то непогано. Мені це цікаво, тому буду продовжувати цим займатись.

У Польщі ще не фотографувала, але планую. Адже Вроцлав дуже красиве місто, тому як буде можливість, відразу цим займусь.

Також я ще займаюсь танцями у стилі k-pop. Це — корейський стиль танців. Я цим зацікавилась десь рік тому. Ще будучи в Україні вирішила піти в танцювальний клуб, щоб навчитись. Там я тренувалась, потім їздила з виступами містами України. Також люблю повторювати танці корейських айдолів та зірок.

Мої батьки та родичі підтримують це моє захоплення. Деякі друзі спочатку дивно до цього ставились, не розуміли, що це таке. А потім деякі теж зацікавились. Ми навіть танцювали разом.

У Польщі також танцювала  k-pop, знайшла зал, де можна тренуватись. Але поки займаюсь цим самостійно, не маю компанії або групи.

Звісно, хочеться мати однодумців, але зараз важко це зробити через карантин. Якби була така можливість, то я була б тільки за.

Данило Пауков навчається у Люблінській Політехніці. Хлопець займається вуличною гімнастикою – воркаутом. Восени він переміг у люблінських змаганнях з воркауту.

Воркаутом займаюсь чотири роки. В Україні перемагав на міських змаганнях: займав перше та третє місця у 2019-ому році. З самого початку я тренувався самостійно, тренерів не було. Часто знаходив навчання в інтернеті або сам придумував якісь методики. Так і навчився все робити. Після того, як я виграв змагання у Любліні, то вирішив на цьому не зупинятись. Мені дуже подобається цей вид спорту. 

Мені написали організатори цього чемпіонату і запросили тренуватись разом із ними на майданчику. Тренуємось там само, де і відбувались змагання. Постійно займаємось. Єдине, що взимку трохи призупинились, бо було холодно на вулиці. Але зараз відновлюю тренування.

Зараз займаюсь кожного дня і раз в тиждень їжджу на той майданчик, щоб потренуватись із усіма. Я не маю окремої програми тренування, всі мої тренування більш інтуїтивні, залежать навіть від настрою та самопочуття. Спочатку приходжу на майданчик, а вже потім думаю, що буду робити.

Наступні змагання будуть у жовтні, тому ми до них готуємось.

Завдяки воркауту я знайшов багато нових друзів у Польщі. Приходиш на майданчик, там завжди багато людей. Часто радяться, як правильно зробити ту чи іншу вправу. Там є багато розумних та хороших атлетів.  

Мої тренування у Польщі відрізняються від українських тільки тим, що тут більше людей цим займаються. У Польщі до спорту краще відносяться. Ти приходиш на майданчик і там 100% хтось буде. А в Україні сам тренувався, тому було нудніше.

З навчанням проблем немає, все поєдную дуже легко.

Зараз планую активно тренуватись, готуватись до змагань у жовтні. Намагаюсь підтримувати свій  рівень.

Я люблю воркаут за його доступність, адже все залежить тільки від тебе. Спортивні майданчики є у всіх містах, тому тренуватись можна де завгодно.