Історія довіри: як одна родина тричі обрала UniverPL

Вибір навчання за кордоном – це завжди більше, ніж просто вступ до університету. Це рішення, яке змінює життя не лише студента, а й усієї родини.

Історія пані Людмили – саме про це. Вона довірила своїх трьох дітей компанії UniverPL і пройшла цей шлях разом із нами тричі. Ми взяли інтерв’ю у нашої найвідданішої мами, тож дізнаймося більше про цю неймовірну історію!

Давайте познайомимось

Людмила – мама трьох дітей з України. За останні кілька років вона тричі зверталась до компанії UniverPL, щоб допомогти своїм дітям вступити до польських університетів. Попри втрату чоловіка, війну та всі труднощі, які пройшла їх родина, – кожна її дитина сьогодні працює чи навчається в Польщі, будує своє майбутнє і поступово стає самостійною.

Спочатку ми спитали Пані Людмилу, як взагалі склалося, що всі троє її дітей вирішили навчатися у Польщі?

На що Людмила розказала нам з чого усе почалося: «Старший син закінчував четвертий курс українського університету і після програми Work and Travel в Америці дуже захотів залишитися за кордоном. Але у візі до США відмовили – йшов 2014 рік, час АТО. Чоловік тоді запропонував: нехай їде вчитися в Польщу на магістра. Польської він не знав, зате добре знав англійську. Почали шукати компанію для вступу – і знайшли UniverPL.

Чоловік у нас був дуже ретельний, дзвонив у кілька компаній, розпитував усе детально. UniverPL була, мабуть, третя чи четверта по черзі – але саме на ній ми й зупинилися. Потім ми вибрали Варшаву, спеціальність з економіки – і не пошкодували».

Пані Людмила зізнається: «Я вже думала, що в нашого консультанта, пані Світлани, здадуть нерви від кількості запитань. Адже ми дзвонили по декілька разів на день і все ретельно розпитували. Але Світлана навпаки – з радістю відповідала на все та навіть нас запам’ятала. Коли ми вдруге укладали договір, вона одразу згадала, що раніше завжди дзвонив чоловік».

Що вплинуло на ваш вибір. Чому вирішили обрати саме UniverPL?

«Насамперед – спілкування. Чоловік спілкувався зі Світланою, і вже після першої консультації зрозумів: з цими людьми можна працювати. Вони відповідали на все, навіть коли одне й те саме питання повторювалося по кілька разів. Це дуже важливо, коли відправляєш дитину за кордон вперше».

Далі Пані Людмила поділилась своїм досвідом співпраці із нашим координатором у Варшаві, куди на економіку вступав її старший син: «Ми брали повний пакет супроводу – щоб мати підтримку протягом першого року. І вона справді була потрібна. Бувають моменти, коли щось не складається, і ти не знаєш, що робити. Тоді дзвониш – і тебе заспокоюють, підказують, як правильно вчинити. Розумієш, що ти не сам.

Нашим координатором був пан Роман. Це людина, у якої ця професія, мабуть, від Бога. Він пам’ятає кожного свого студента, знає, чим вони живуть, цікавиться ними. До нього завжди можна звернутися – і він завжди допоможе.

Людмила додає: «У нас є велика подяка пану Роману. Коли старший син уже більше не мав пакету супроводу і раптом знадобився лікар – він все одно порадив хорошого українського фахівця у Варшаві».

Розкажіть про вступ середнього сина – це було вже після початку війни?

«Так, це був 2022 рік. Він закінчував 11 клас – і я взагалі не уявляла, як він буде один без мене, навіть в українському університеті. Він дуже “домашній”. Але коли почалася війна, стало зрозуміло: тут не до навчання. І я вирішила таки звернутися до UniverPL, хоча було вже достатньо пізно, адже це був кінець квітня.

Польської він не знав зовсім. Нам дали індивідуального викладача, ми склали договір та почали вчити мову. Часу було мало – ми ще й переїжджали тоді. Тому до рівня B1 не дотягнули, але вирішили записалися на мовний табір у Варшаві. І там нас знову чекав пан Роман. Він одразу пригадав нашу родину та старшого сина, коли ми зустрілися у Варшаві під час заселення. Після мовного табору та інтенсивного навчання мови сину таки вдалося вступити до Варшави».

Чи були у вашого середнього сина труднощі у навчанні через мову?

«Перший семестр був справді важким. Він не провалював предмети через незнання матеріалу – він просто не встигав прочитати завдання на екзамені, бо техніка читання польською була ще дуже повільна.

І тут ми знову вирішили звернутися до пана Романа. Він пояснив, як правильно написати до деканату, щоб предмети не вважалися проваленими, а перенеслися на наступний семестр. Завдяки цьому син не повторював рік – а просто здав пізніше.

Зараз він на 7-му семестрі, спеціальність – програмування. Планує потім іти ще й на магістратуру з економіки. І живе разом із двома друзями, яких знайшов ще в гуртожитку, – вони втрьох орендують трикімнатну квартиру, у кожного своя кімната».

Далі Пані Людмила поділилась із нами тим, як у 2025 році, під час важливих змін для іноземних вступників, відбувався вступ до Польщі її доньки:

«Молодша дочка Вікторія вступила цього, 2025 року – після 11 класу. Ми з нею готувалися заздалегідь: два роки вчили польську, потім інтенсивні курси до рівня B1, а коли закони різко змінилися й для вступу знадобився рівень B2 – продовжили вчити.

UniverPL відстежували всі зміни в законодавстві. Вони вчасно повідомили, що потрібно підвищити рівень, надали всі необхідні документи в строк. Якби ми робили це самостійно – я впевнена на 100%, що щось би пропустили».

Пані Людмила також додає: «Ми з Вікою говоримо: якщо щось зміниться з документами чи візою – ми не самі, ми з UniverPL. І це заспокоює.

«Вікторія вибрала Вроцлав – вона не любить дуже великі міста, і там живе її подружка. Навчається на спеціальності, пов’язаній із графічним дизайном».

А потім Пані Людмила вирішила поділитися із нами спогадом, який їй дуже запам’ятався:

«Один зі спогадів, який я згадую з особливою теплотою – це поїздка, яку організувала UniverPL для батьків студентів. Листопад, цілий автобус із Києва – батьки їхали до своїх дітей у різні польські міста.

З нами їхав координатор, який увесь час розповідав – де ми проїжджаємо, які правила, що цікавого. Для багатьох це була перша поїздка до Польщі. Нас поселили в готелі, діти прийшли нас зустріти. Чотири дні ми провели разом із дітьми – побачили, де вони живуть, де навчаються. Підказали нам навіть про квитки вихідного дня – ми б самі не здогадалися.

Ми побачили дітей у їхньому новому житті. Це було дуже важливо для нас як для батьків».

Чи справдилися ваші очікування щодо освіти та самостійності дітей?

Щодо самостійності – перевершили. Особливо середній син. Вдома я нагадувала йому про кожне заняття з репетитором, про кожну справу. А там – навчився усе робити сам. Просто інша людина.

Старший син зараз працює в американському банку у Варшаві – в технічному відділі. 60% роботи офлайн, 40% – з дому. Нещодавно в нього народилася донька. Вже є своя сім’я.

Щодо навантаження – діти кажуть, що не важче, ніж в Україні. Головне – знати мову. А мову підтягуєш автоматично, коли все навколо польське».

Під кінець інтерв’ю ми вирішили запитати Пані Людмилу, яку пораду вона може дати батькам, які задумуються про вступ своїх дітей до Польщі:

«Кожна мама, кожен батько розуміє, як важко відпустити дитину за кордон. Але я можу сказати: з UniverPL ви можете бути спокійні. Я довірила їм усіх трьох дітей – і жодного разу не пошкодувала. Всім би їх рекомендувала.

«Від моменту підписання договору і до кінця навчання – UniverPL це професійний супровід і підтримка на кожному етапі. Особливо з такими людьми, як пан Роман – ти спокійний, що твоя дитина у надійних руках».

Ми щиро вдячні пані Людмилі за довіру та відвертість. Це не просто відгук – це три долі, три вступи, три нові початки, які відбулися попри війну, втрату і всі труднощі, які випали на її шлях.

Саме заради таких історій ми робимо те, що робимо. Дякуємо кожному студенту, абітурієнту та батькам, що обираєте UniverPL і довіряєте нам найцінніше.

Якщо ви також мрієте про навчання вашої дитини в Польщі – ми будемо раді допомогти. Заповніть анкету на нашому сайті, і наші менеджери зв’яжуться з вами найближчим часом.