Чи реально українцям працювати з бізнесом у Варшаві: інтерв’ю з Ярославом Дзюбою

Ярослав Дзюба навчається на магістратурі в Академії Леона Козьмінського. Хлопець освоює напрямок «Менеджмент». Також він має роботу у Варшаві, займається студентським самоврядуванням та працює у Warsaw business youth.

Ярослав каже, що головне не боятись, вчитись та шукати корисні знайомства.

-Як тобі навчатись у топовому вузі?

Престиж вузу відчувається з самого початку, ще коли тільки вступаєш до нього. Для мене було сюрпризом побачити інфраструктуру університету, як він облаштований. Вражає те, як він виглядає всередині і зовні. Все так презентабельно. Також дивує і сама організація навчального закладу.

Перше враження – основане на тому, що ти бачиш навколо і як воно все облаштоване. Лекційні зали, класи і все інше. Все це – вражає. Цей навчальний заклад – американського формату, в якому функціонує така собі еко та бізнес система.

-Ти закінчив на відмінно один з престижних київських ліцеїв – Кловський ліцей. Чому ти вибрав навчатись у Польщі?

У мене були друзі, які відразу планували вчитись та будувати свою кар’єру в Україні. Але мені хотілось пройти певний шлях побудови кар’єри і отримати необхідні знання за кордоном. Я їздив від компанії UniverPL на курси з вивчення польської мови перед 11 класом. Мені тоді вдалось подивитись Варшаву, адже це була така собі ознайомча поїздка. Ще в 10-му класі ми з батьками вирішили, що я вчитимусь за кордоном, тому я так готувався. Мені Варшава сподобалась, тут дуже комфортно жити. Ми подивились університет і я зрозумів, що хочеться тут вчитись. Я інтуїтивно і імпульсивно приймав рішення з цього приводу. Я в Польщі бував не раз до вступу, але ось так гарно подивитись Варшаву зсередини я зміг лише на цих курсах. Багато українців думають, що Польща – це така

«середнячкова» європейська країна, але я з цим категорично не погоджуюсь. І вважаю, що тут круто жити.

Коли я вже приїхав сюди на перший курс, то всі першокурсники радились зі мною і питали, як знайти дорогу і все таке. Я вже був дуже підкований у багатьох побутових питаннях завдяки цим курсам.

Я хотів за кордон, потрапив у Варшаву і зрозумів, що мені тут подобається.

-Як ти вибирав напрямок та спеціальність?

Я проходив декілька профорієнтаційних курсів і тестів, що визначають професійні нахили. Не можу сказати, що я на них сильно орієнтувався. Я вибирав швидше методом виключення. Я розумів, що вступаючи на менеджмент, я отримаю знання про скелет бізнесу загалом.

-Як пройшла твоя вступна кампанія? Чи були якісь складнощі?

Нерви були, хоча їх треба абсолютно відкидати. Нервова система починає трохи хитатись, коли ти здаєш першу сесію. Під час вступу нервувався, бо це був мій перший досвід у житті. А, загалом, нічого тут складного немає. Тут дуже зіграли роль поради від батьків, чиї діти вже вчились у Польщі. Я вибрав вчитись польською мовою і думаю, що це правильне рішення.  От зараз, коли шукав роботу, то зрозумів, що польська мова не важливіша за англійську, але вона необхідна.

-Як у тебе пройшла перша сесія?

Перша сесія була жахлива. Це важко і в моральному плані. Під час сесії на першому курсі я дзвонив родичам і питав, чому я не вступив на англомовне навчання. І батько мені пропонував знайти способи, щоб перевестись на англомовне. І я розумів, що це складнощі через мову. Хоча, коли я їхав на навчання, то був впевнений, що мій рівень – достатній для того, щоб вчитись.

Було важко, бо кожен предмет потребує певної роботи, щось на зразок курсової, її треба писати і вона повинна бути оригінальною. Це все треба було написати від руки польською мовою на 10-15 сторінок.

-На якому курсі було вчитись найважче?

Морально найважче було вчитись на першому, а точніше – перший семестр. А якщо говорити про складність предметів, то важким був другий. Тим паче, що на другому у мене був Erasmus.

-Що таке Erasmus та де ти був?

Erasmus – це програма одного з комітетів Європейського Союзу, яка включає у себе такі фактори: міжнародний обмін для студентів вузів, міжнародну практику та практику викладання для викладачів.

Для того, щоб взяти участь у програмі обміну для студентів, треба подати документи і свій середній бал з навчання за семестр, пройти певну кваліфікацію.Також враховують активність студента в університетському житті та знання англійської мови, яке треба підтвердити сертифікатом. Мій університет влаштовує внутрішнє тестування на визначення рівня знання мови для того, щоб студенти мали такий сертифікат. 

Не всі студенти під час обміну отримують стипендію. Це все залежить від двох факторів: ЄС має домовленості з іншими країнами для того, щоб проводити обмін не з європейськими країнами. Люди їздять в Австралію, Сінгапур, Штати. І ці країни не отримують у Польщі фінансування від ЄС на стипендії. У рамках ЄС, наскільки я знаю, теж не всі можуть отримати стипендію. Там у них є визначений список рейтингових університетів,  в яких ти повинен мати хороший бал для того, щоб претендувати на стипендію. Мій вуз був одним з таких. Мені сказали, який у мене має бути середній бал для того, щоб я міг претендувати на стипендію. Так буває не з усіма університетами. Загалом, в 90% випадках ти отримуєш стипендію. Її розмір залежить від категорії країни. 

Я проходив Erasmus в Австрії, і вона була однією з перших в цьому списку, і стипендії там були одні з найвищих. Приблизно 550 євро. Я був там 4 місяці, один семестр.

-Як там проходило саме навчання і що було цікавого? Можеш порівняти з навчанням у твоєму вузі?

Порівняти важко, бо я не був звичайним регулярним студентом, які в них є. Адже обов’язковим критерієм програми Erasmus є те, що ти вибираєш предмети, що вивчатимеш. Самостійно, але згідно з програмою у твоєму рідному університеті. Мені треба було перекрити предмети, що були у моєму університеті у Козьмінському. Тому розпорядок дня і пари виходять трохи неузгоджено зі звичайною програмою. У мене могло не бути навчання тиждень, а інший тиждень пари були з 8:00 до 22:00. Деякі навіть накладались одна на одну.

-Що тобі дам Erasmus? І чи можеш ти радити його іншим студентам?

Я вважаю, що на Erasmus треба їхати обов’язково. Це великий мінус, якщо студенти не наважуються туди їхати. Хоча, буває ж всяке. Але, якщо є можливість їхати, то треба їхати. Адже це – колосальний досвід. Хоча, декілька викладачів у моєму вузі відмовляли мене туди їхати. Казали, що важко здавати академічну різницю. Але, моя думка, яку не вважаю об’єктивною, то їхати треба. Адже ти і так вчишся в закордонній країні, а тут в тебе ще є досвід відвідати й ще одну.

-Ти жив у Варшаві у гуртожитку чи у квартирі?

Я від самого початку жив в орендованій квартирі. Але, коли був на інтенсивних курсах, то жив в гуртожитку від університету. Мені вистачило місяця. Я не проти життя в гуртожитку в контексті адаптації для студентів, адже це така собі велика ком’юніті, де всі один одному допомагають і підтримують. Але, коли я сюди переїхав, у мене була велика кількість знайомих, другокурсники забрали нас у свою компанію і ми всі орендували квартири. А перший час я жив з людьми, з якими познайомився на цих курсах. Існує багато способів знайти собі співмешканців.  У квартирі жити дорожче, чим у гуртожитку, але це комфорт і зручність. За це я дякую батькам, що допомагали мені на початках. Зазвичай, після першого року навчання всі з’їжджають з гуртожитків на квартири.

-Яке житло ти орендував раніше і яке зараз?

На першому курсі ми жили у трикімнатній квартирі і платили за неї десь біля 2500 злотих. Потім я переїхав жити з другом, ми платили 2200. Потім ми орендували троє з одногрупниками квартиру і платили 3100. І зараз, після закінчення бакалаврату, я живу з дівчиною. Ми платимо приблизно 2700 за квартиру.

-Тобі диплом бакалавра допоміг під час працевлаштування?

Я не найкращий приклад випускника, який скористався дипломом, адже я 18-го липня закінчив університет, а через два тижні вже мав роботу. Мене знайшла українська фірма, що відкривала проект у Польщі. Я був на практиці, там мене порекомендували і запросили на роботі. Але університет дуже допоміг мені із знаннями. Всі знання, що я використовував у роботі, я отримав в університеті.

 Хоча, частину знань про різні сфери бізнесу ти не отримаєш в університеті. Але інформація про те, як все працює – це заслуга Alma Mater.

-Чи оплачувалась твоя практика? І яка в тебе була зарплата вже на роботі?

Певний корпоративний етикет не дозволяє називати суми, але можу сказати приблизно: від 3 до 6 тисяч злотих.

-Ти ще працюєш у Warsaw business youth. Що це за компанія?

Сподіваюсь, що Warsaw business youth буде надовго моїм родом діяльності. Це некомерційна організація і некомерційна робота. Це – студентська організація, що складається з 5-ти ентузіастів і очільника. Ми всі з різних університетів і створюємо певну платформу для студентів, що включає бізнес спрямування для створення певних заходів і проектів. Найпопулярніший наш проект – щорічна бізнес гра, найбільший варшавський міжстудентський проект. Також маємо інші проекти, але цей – один з основних.

-Що тобі дає студентське самоврядування? Яка твоя мотивація працювати не за гроші?

Як би тривіально не звучало, але це – певні знайомства, а також розуміння різних сфер бізнесу. Наприклад, організовувати нашу гру нам допомагали три великі польські корпорації.

-Зараз ти вчишся на магістратурі на заочній формі навчання чи стаціонарній?

Зараз вчуся на заочній формі навчання.

-Розкажи, будь ласка, лайфхаки для студентів, які планують вступати до Університету  Козьмінського.

Для тих, хто вчиться на першому курсі: ходити на пари, змушувати себе вчитись вдома і брати участь у позакласній діяльності. Шукати нових знайомих, які потім допоможуть у кар’єрному плані. В університеті часто організовують різні виставки. 

Також абітурієнти повинні вірити в те, що поступлять і не хвилюватись. Друге: зарання підготовлювати себе до переїзду. Написати список, що треба зробити, дізнатись більше про життя у Польщі.

Все буде добре.

Для того, щоб дізнатись більше інформації, заповніть, будь ласка, анкету абітурієнта.